| Главная » Статьи » Классному руководителю |
Ми матір називаємо святою
Ведучий. Шановні присутні, рідненькі наші мами! Напередодні свята Матері ми даруємо вам літературно-музичну композицію «Ми матір на-зиваємо святою», адже всі найсвятіші почуття, пробуджені в нас жінкою, велич якої не раз ствер¬джували мислителі, поети, педагоги. 1-й учасник. Мати іде, Всіх присутніх прошу я встати, Тихо іде У величній своїй сивині, Сонцем пашить слово ніжності И добрості «мати», Світлом її усміхається поле весні. Всі ми, усі невсипущої матері діти. Хто б не були — Хлібороб, космонавт чи поет. Серце її наближає найдальші орбіти, Що від землі простяглись до холодних планет. Очі її нас ведуть, наче вогники віщі. Через літа, Котрі крутять дорогу не раз. Шкода лише — наші мами на світі не вічні, Часто вони дуже швидко відходять од нас. Руки її, щоб добро голубіло в зеніті. Губи її, щоб не гасла розрада і сміх. Всі ми, усі материнським теплом обігріті... Мати іде. Треба встать. Це стосується всіх. (В. Крищенко) 2-й учасник. Мати... Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина, слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страж¬дання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в своїм серці любов. (Звучить «Пісня про рушник», муз. Г. Майбороди, слова А. Малишка). 3-й учасник. Кожен : «Найкраща мама -моя», бо безмежна її ніжність, хто б вона не була, де б вона не жила... 4-й учасник. Якби стільки доброти, скільки ви¬промінює серце матері, поширювалось на всіх, зло загинуло б... 5-й учасник. Мати - щира шанувальниця на¬родної пісні, традицій і звичаїв, невсипуща піклу¬вальниця про долю дитини, берегиня її сну і спо¬кою, наставниця й порадниця в житті, захисниця у дні лихоліття. (Звучить сучасна українська народна пісня «Я твій портрет фіалками вберу» ). 6-й учасник. Сьогодні ми вдячним словом вшано¬вуємо наших матерів, вітаємо всіх зі святом. Бажає¬мо добра і здійснення материнських мрій і надій. 7-й учасник. Найкращі квіти хочеться (у зал вносять квіти матерям ). В цей день принести вам. Найкращі всі слова, Щоб більше минуло в житті пісень І лиш весна в душі цвіла. Хай радість осяває будні й свята, Хай святістю зориться доброта. І щастя вам великого й багато На довгі-довгі сонячні літа. 8-й учасник. Зичим радості земної два крила, Аби вам калина довго ще цвіла . 9-й учасник. Калина, верба, тополя, мальви... Одвічні символи, якими опредметнювалось найсвященніше, найдорожче, найсокровенніше — любов до рідної землі, до свого народу. Не було села, а в ньому хати, де б не палахкотіли під вікнами мальви — ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували — там земля мила, де мати родила. (Звучить пісня «На калині мене мати колиса¬ла, муз. В. Верменича). 10-й учасник. Мати... Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко перихилила б. 11-й учасник. Ніжне, любовне ставлення до матері знайшло відображення у великій кількості звертань до неї: «мама, матуся, матінка, неня, ненька, мамуся, мамочка». 12-й учасник. «Матері - не купити, не заслужити», «До людей - за розумом, до матері — за серцем», «Дім тримається не на землі, а на жінці» -так кажуть про жінку-матір народні прислів'я та приказки. (Звучить пісня «Чорнобривці», муз. В. Верменича, слова М. Сингаївського). Ведучий. Послухайте, будь ласка, фрагменти відомої легенди Миколи Вороного. 1 3-й учасник. Дівчину вродливу юнак покохав, Дорожче від неї у світі не мав. божився, що любить її Над сонце, над місяць, над зорі ясні: «Тебе я кохаю, за тебе умру... Віддам за кохання і неньку стару.1» Та мила його не боялась гріха: Була, як гадюка, зрадлива, лиха. 14-й учасник. Всміхнулась лукаво і каже йому: «Не вірю, козаче, коханню твому. Як справді кохаєш, як вірний єси, Мені серце неньки живе принеси! Юнак мов стерлеся: не їв і не спав, Три дні й три ночі він десь пропадав. І стався опівночі лютий злочин: Мов кат вирвав серце у матері син... І знову до милої, з серцем в руках Побіг, і скажений гонив його жах. Ось-ось добігає, не чуючи ніг... Та раптом спіткнувся і впав на поріг. І серденько неньчине кров'ю стекло , І ніжно від жалю воно прорекло... Востаннє озвалось до сина в ту мить: «Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?» (Звучить пісня «Росте черешня» А. Горчинського, слова Д. Луценка). 15-й учасник. Допоки нас чекають наші мами І доки виглядають нас батьки. Провідуймо. Та не лише листами. Хоч дорогі їм і скуті рядки. Коли неждано вдарять дзвони в далі. Тоді на все, на все знайдеться час. Але не сльози, не вінок печалі — Уже ніщо не виправдає нас. Заниє жаль у щедрім слові: «Мама!» І чайкою здригнеться синя вись. Провідуймо і завжди пам'ятаймо. Що можем запізнитися колись. 16-й учасник. Не журися, мамо, що дихнула осінь, Й восени приходить трепетна любов! І гордливий місяць, і ранкові роси, Як колись, як вчора, хай чарують знов! Твоя радість світла дітям передасться, Озоветься співом в дорогих серцях, Хай лиш справжнє щастя, Тільки вірне щастя, Прилетить у долю, як вродливий птах, Вудь здорова, мамо, Будь прекрасна, мила! Ніжність солов'їну я тобі несу. Дякую, що вірності й святості навчила, І тримати правди вічну висоту! Не журися, мамо, що зустріла осінь, В ній калина дивна, як весна, зорить, І чарують зорі, і срібляться роси... Кличуть тебе, рідна, довго-довго жить! 17-й учасник. Минають роки, десятиліття, змі¬нюються устрої, а на землі споконвіку є мати. Віч¬на і свята, грішна і праведна, як і ця свята земля, на якій ми живемо. Стоїть мати і молиться за нас з вами, за наше майбутнє, за наш спокій, за мир на землі. Тож помолімось і ми за неї. (Звучить «Пісня про матір» Н. Шестак). | |
| Просмотров: 623 | |
| Всего комментариев: 0 | |