| Главная » Статьи » Химия |
Кислоти
Мета уроку: дати поняття «кислота», ознайомити учнів з кис¬лотами як окремим класом сполук; розглянути склад та загальні фізичні властивості кислот; класифікувати кислоти на основі складу; розвивати в учнів уміння активно оволодівати знаннями, застосовувати їх, розвивати почуття колективізму та взаємо підтримки; навчити учнів систематизувати, застосовувати здобуті знання, розвивати вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки; сприяти фор¬муванню компетентностей: полікультурної — у процесі самостійної підготовки доповідей учнів про історію відкриття кислот, вивчення їх властивостей; інформаційної — у процесі складання формул кислот, знаходження ва¬лентності кислотного залишку, класифікації кислот, виконання вправ; самоосвітньої — підчас виконання додаткових завдань, роботи з формулами невідомих кислот, виконання тестових завдань; комунікативної — під час спілкування, обговорення питань за темою, спробах самостійно класифікувати кислоти, знаходити загальні ознаки й відмінності між ними; соціальної — вдосконалення вмінь при¬ймати рішення підчас формулювання виснов¬ків, узагальнень Реактиви: набір індикаторів (лакмус, метилоранж, фе¬нолфталеїн), набір кислот для демонстрації (хлоридна, нітратна, сульфатна, ортофосфатна). Девіз уроку: «Будь-яке засвоєння, відтворення, застосування знань без запам'ятовування неможливе.» ХІД УРОКУ I. Повідомлення теми, цілей, завдань уроку Тема уроку —- «Кислоти». Мета— дати уявлення про кислоти як про один з найважливіших класів неорганічних сполук. Завдання: навчитися відрізняти кислоти від інших класів складних неорганічних речовин за хімічною формулою, називати кислоти за три¬віальною й сучасною міжнародною українською номенклатурою, кла¬сифікувати їх, давати повну характеристику за складом та фізичними властивостями. II. Мотивація навчальної діяльності учнів Учитель. Отже, кислоти... З чого ж починається знайомство з ни¬ми? Хто й коли вперше виявив кислоту? Вперше отримав? Куди ведуть сліди перших зустрічей науковців з цими цікавими й загадковими речо¬винами, котрі й сьогодні є об'єктом вивчення для багатьох вчених-хіміків світу? Сліди ці ведуть у глибоку давнину. Повідомлення учнів про історію відкриття кислот 1-й учень. Знайомство людини з кислотами йде в глибину віків. Так, нітратна кислота зображена у творах арабського медика-алхіміка Джабіра ібн Гайана, який жив у 721—815 рр., більш відомого в європей¬ській літературі під ім'ям Гебер. Ним же, а пізніше монахом-францисканцем, що займався також алхімією, Бонавентурою (1221— 1274) зобра¬жено винаходження «царської горілки» та її дії на золото. 2-й учень. У творах Альберта Великого (1093—1280) міститься згадка про отримання сульфатної кислоти нагріванням залізного ку¬поросу з галунів, а також нагріванням сірки із селітрою. Хлоридна (со¬ляна) кислота також була відома західним алхімікам, які виготовляли її нагріванням суміші морської солі й сульфатної кислоти. У Росії купоросне масло — «міцну горілку» (нітратну кислоту) — і «царську горілку» у невеликих кількостях виробляли в аптеках (пер¬ша російська аптека була заснована в 1581 р., за часів царювання Івана Грозного).. 3-й учень. Поняття «кислота» з'явилося дуже давно й збереглося до наших часів. Найдавнішою, відомою ще з давніх часів речовиною, що має кислий смак, був оцет, який отримували в результаті скисання вина. Важко встановити точно, коли було відкрито кислоти, хоча багато які з учених вважають, що першим все-таки одержав нітратну кислоту арабський медик-алхімік Гебер. Незважаючи на давнє знайомство з кислотами, наукове уявлення про них з'явилося лише в середині XVII століття. 4-й учень. Технічна хімія сприяла кращому вивченню кислот. У працях учених того часу (XVI—XVII століття) — Парацельса, Андрія Лібавія, Отто Тахенія та інших, а особливо Іоана Глаубера—одержання та вивчення кислот було піднято на більш високий рівень. У цей пе¬ріод учені уже замислювалися над сутністю кисневого початку. У розробці теорії кислот відіграли свою роль і роботи М. В. Ломоносова. 5-й учень. Найвизначнішою віхою на шляху розвитку уявлень про кислотні властивості речовин наприкінці XVII століття було формулю¬вання кисневої теорії кислот великого французького хіміка Антуана Лорана Лавуазьє. У 1780 р. А, Лавуазьє сформулював положення, яке згодом стало основою його кисневої теорії: «Багаторазові експерименти дають мені сьогодні можливість узагальнити та стверджувати, що найбільш чисте повітря, повітря, яке легко вдихати, являє собою твірний початок кис¬лотності, що цей початок є загальним для всіх кислот і що при цьому до складу кожної з них входять одне або кілька інших початків, які відріз¬няють та відділяють один від одного». 6-й учень. Антуан Лавуазьє запропонував назвати цю речовину «повітрям, яке легко вдихати», — кислотоутворюючим початком, або киснем. Таким чином, кислота, на його думку, це кисень + кисневий радикал. Учитель. Існувало багато різних точок зору з питання про склад кислот. Вчення про кислоти розвивалось та поповнювалось новими на¬уковими відкриттями. А яке ж сучасне уявлення про кислоти, їх склад, будову, як назива¬ють кислоти? ІІІ. виклад нового матеріалу Учитель. Згадаймо, які кислоти вам уже відомі з особистого жит¬тєвого досвіду. Учні. Оцтова, лимонна, яблучна... Учитель. З якими кислотами ви ознайомились під час вивчення попередніх тем — «Водень», «Кисень», «Оксиди»? Учні. Сульфатна, хлоридна. Учитель. Подивіться на формули цих кислот і скажіть, що спіль¬ного в їх складі. На магнітній дошці: НСІ. НNO3? Н2S04, Н3Р04. Учні. Всі кислоти містять атоми Гідрогену. Учитель (показуючи на кислотні залишки). Атоми або група атомів, що входять до складу кислот, крім атомів Гідрогену, називаються кис¬лотним залишком. Спробуйте дати визначення кислотам, враховуючи їх склад. Учні. Кислота — складна речовина, що складається з атомів Гідро¬гену та кислотного залишку. Учитель. Наше визначення буде неповним, якщо ми не врахуємо деяких властивостей атомів Гідрогену. Запишіть рівняння реакцій одер¬жання водню взаємодією: а) кальцію з хлоридною кислотою; б) цинку із сульфатною кислотою. Учні записують: Са + 2НСІ->СаСІ2+Н2 ↑ Zn+ Н2S04 -> ZnS04 + Н2↑ Учитель. Якого типу ці реакції? Учні. Заміщення. Учитель. Що відбувається з атомами під час реакції? Учні. Вони заміщаються на атоми металів. Учитель. А тепер дайте повне визначення кислотам з урахуванням складу та властивостей Гідрогену. Учні. Кислоти — складні речовини, що складаються із атомів Гід¬рогену, здатних заміщуватися на атоми металів, та кислотного залишку. Учитель розгортає дошку, на зворотному боці якої написано визначення кислоти, та ще раз голосно читає визначення. Виходить дівчинка в шкільній формі, фартуху, з ранцем за спиною, несе до¬вжелезну шпаргалку, яка тягнеться за нею по підлозі. На шпаргалці записа¬но формули. Дівчинка(читає).НС1,НF,НВг, НІ, НNO3, Н2S04, Н2SO3... (Витирає лоба.) Фу-у! З глузду можна з'їхати! Заблукала серед цих формул, як у лісі. Виходить хлопчик. X л о п ч и к. Ти чого, Олесю, така змучена, ніби усі вихідні за урока¬ми просиділа? Д і в ч и н ка. І не питай! Так і є! Ану, думаю, вивчу всі кислоти з хімії. Адже у нас сьогодні нова тема — «Кислоти». Хлопчик. Ну то й що? Дівчинка. Та ось, подивись! Тобі добре, ти в нас вундеркінд! А в мене нічого не виходить. Одних назв скільки — не вимовиш! Не те щоб запам'ятати — подумати страшно! Сульфатна, сульфітна, сульфід¬на, хлоридна, хлорна, нітратна... І хто їх тільки так назвав? І як усе це запам'ятати? X л о п ч и к. Та це ж дуже просто! Назви кислот подані з урахуванням їх складу. (Показує у таблиці.) Наприклад, сульфідна кислота названа так тому, що містить Сульфур і Гідроген, аналогічно називають хлороводневу (хлоридну), іодидну та інші кислоти. Нітратна кислота — через уміст Нітрогену, сульфатна— Сульфуру, силіцієва— Силіцію, карбо¬натна — Карбонату. Дівчинка. А якщо у складі кількох кислот один і той самий не¬метал? Хлопчик. Тоді в назвах цих кислот використовують суфікси. На¬приклад: нітратна — нітритна, сульфатна — сульфітна, або префік¬си — ортофосфатна, метафосфатна. Сучасна міжнародна українська номенклатура дає можливість хімікам усього світу розмовляти про кис¬лоти «однією мовою». Повідомлення про сучасні міжнародні назви кислот та відповідних їм солей — з допомогою таблиці кислот:.. • Сульфатна (сірчана), солі — сульфати. • Нітратна (азотна), солі — нітрати. • Сульфідна (сірководнева), солі — сульфіди тощо. Дівчина. Оце так! Хлопчик. Ось ти все зубриш! А тут не зазубрювання, а раціональ¬ний підхід потрібен. В усьому потрібна система, кислоти треба класифі¬кувати! Дівчина. Що робити? Кваліфікувати? Хлопчик (роблячи наголоси й чітко промовляючи). Кла-си-фі-ку-ва-ти! Тобто розділити за певними ознаками. Учитель. Ну що ж, я всім допоможу. Діти сідають на свої місця. Учитель викликає до дошки трьох учнів, учні записують формули кислот, які називає учитель (назви й формули вивчено заздалегідь), і розподіляють їх у три колонки. Кислоти HCl H2SO4 H3PO4 HF H2CO3 H3BO3 HNO3 H2SiO3 H3AsO3 HPO4 H2SO3 Учитель. А ну! Хто вже здогадався, за якою ознакою ми розділили всі кислоти на три групи? Що спільного є у всіх кислотах, що записані в одній колонці, і чим вони відрізняються від речовин, записаних в ін¬ших колонках? Учні. Кислоти першого стовпчика містять один атом Гідрогену, другого — два, третього — три атоми. Учитель. Правильно! Тому всі кислоти й виділили у три окремі групи. За кількістю атомів Гідрогену, що можуть заміщатись на атоми металів, визначають основність кислот. Кислоти, що містять один атом Гідрогену, називають одноосновними, два атоми — двоосновними, три — триосновними, більш ніж три атоми— багатоосновними. Підписуємо стовпчики. Кислоти HCl Н2S04 Н3Р04 НF Н2С03 H3BO3 HNO3 Н2Si3 Н3Аs03 НР03 Н2S03 Одноосновні Двоосновні Триосновні Виходять три учні з плакатним текстом, читають. 1-й учень. Оксигеновмісні кислоти — сульфатна, нітратна. А не містить Оксигену хлоридна. 2-й учень , Одно-, двоосновні Кислоти розрізняють. Навіть триосновні Речовини бувають. 3-й учень А щоби основність знати - Задача не складна: Гідроген порахувати 1 в стовпці порозміщати. Основність — річ серйозна! IV. Осмислення й систематизація отриманих знань Програмоване опитування Учитель показує на картках формули кислот, а учні піднімають сиг-нальну картку. Завдання 1. Класифікувати кислоти за основністю: синя картка — одноосновні, зелена — двоосновні, червона — триосновні. Завдання 2. Класифікувати кислоти за вмістом Оксигену: синя — ті, що містять Оксиген, червона — які не містять. V. Викладення нового матеріалу За кількістю атомів Гідрогену можна визначити не тільки основність кислоти, але й валентність кислотного залишку. І ІІ ІІІ Наприклад: НN03, Н2S, Н3Р04. Кислотний залишок та його валентність можна зображати й так: -N03, =S, ≡РО4. За кислотним залишком можна визначити формулу кислоти, якщо валентність кислотного залишку). Наприклад: -Вг = S03 =СrO4 ↓ ↓ ↓ НВг Н2S03 Н2СrO4 бромідна сульфітна хроматна Завдання 3. Визначити формулу кислоти за кислотним залишком та його валентністю: І І ІІ ІІІ а) F, CN, С03, Р03; б) = S04, -СlO4, = SiO3. Завдання 4. Визначити валентність кислотного залишку за форму¬лою кислоти Н2Сг04 — хроматна; Н3Р04 — ортофосфатна; НС1 — хлоридна; НN03 — нітратна. VI. Підбиття підсумків на поточному етапі уроку Учитель. Сьогодні на уроці ми навчились називати кислоти, кла¬сифікувати їх, відрізняти від інших речовин за хімічною формулою. За формулою кислоти, як за паспортом, можна отримати багато інформа¬ції, характеризувати кислоти. Наприклад Н2S04 — кислота сульфатна (сірчана), двоосновна, оксигеновмісна, кислотний залишок — S04, його валентність — II, солі — сульфати. Завдання 5. Дайте характеристику кислотам: НNO3, Н3Р04, Н2S. Учитель : Сьогодні ми отримали лист з країни кислот. Давайте зараз ознайомимося з ним. Дорогі восьмикласники! Звертаються до вас жителі країни кислот. Учениця. Вигадали! У школі вивчати кислоти! До них же доторкну¬тись страшно. Що не візьмеш — усюди кислоти! Яблучна — у яблуках, лимонна — у лимонах, щавлева — у щавлі, у молоці — і то є! Дивись-но з'їдять не тільки мертву, але й живу тканину! Бр-р-р! Учител ь. Так, кислоти дійсно руйнують шкіру, тканини, деревину. З ними треба поводитись дуже обережно. Тому під час роботи з кислота¬ми слід дотримуватися правил техніки безпеки: • використовувати спецодяг (халат); . • гумові рукавички; • якщо кислоти летючі, працювати з ними необхідно у витяжній шафі. Якщо кислота потрапила на шкіру, треба одразу ж змити її великою кількістю води, обробити розчином соди. Для неуважних і необереж¬них — кислота небезпечна. Кислоти — рідини, прозорі, як і багато інших речовин. Щоб відріз¬нити кислоти від інших речовин, існують спеціальні речовини, які ви¬значають кислоти,— це індикатори лакмус і метилоранж. Індикатори — речовини, що змінюють колір залежно від середовища. Лабораторний експеримент Визначення кислот з допомогою індикаторів: лакмус — червоний; метилоранж — рожевий; фенолфталеїн — залишається безбарвним. б) Безоксигенових кислот: VII. Закріплення, осмислення й систематизація знань за темою 1. Гра на магнітній дошці а) Дві учні: хто швидше складе формули кислот. б) Розподілити кислоти за основністю. в) Розподілити кислоти за вмістом Оксигену. 2. Гра «Хрестики — нулики» а) Закреслити формули одноосновних кислот: HCl H2CO3 НNОз Н2SiO3 НF Н3Р04 НМп04 Н2S НІ Б) Безоксигенових кислот НВг H2SO4 НF Н2S НР03 НС104 НІ H2CO3 Н2S03 3. Гра «Біла ворона» HCl Н2S04 НNОз НР03 НСІО4 HN02, НF Н2Se НВг HClO4 НІ Н2S Н,Р03 Н2S03 НМп04 НF HIO3 Н2Мо04 Н2S H2CO3 Н2Сг204 HNO3 Н2S203 Н2Сг207 VIII. Висновки з уроку Бесіда з учнями за питаннями • Які речовини називають кислотами? Наведіть приклади. • Як називають кислоти традиційно? Як — за сучасною українською міжнародною номенклатурою? Наведіть приклади. • Класифікація кислот. • Як визначити основність кислот? • Як визначити валентність кислотного залишку? Письмовий контроль засвоєння нового матеріалу — виконання са¬мостійної роботи — 5 хвилин (тести) {Збірка тестових завдань з хімії для 8—9 класів загальноосвітніх шкіл.— Донецьк, 1996.— С. 33, № 1—69, В-і, В-2). IX. Домашнє завдання 1. Буринська Н. М. Хімія, 8 клас— К.; Ірпінь: ВТФ «Перун». 2004 (§ 27). 2. Вправа 1 (письмово), вправа 3 (усно), с. 112. 3. Повторити таблицю кислот. X. Повідомлення оцінок | |
| Просмотров: 807 | |
| Всего комментариев: 0 | |